Жестокие издевательства над украинцами в Москве

На Украине она была завкафедрой в одном из престижных ВУЗов. После Майдана вынуждена была перебраться в Москву, поскольку в институте патриоты немедленно искоренили ее предмет: русскую литературу и язык, а преподавательницу записали в ряды врагов и пособника оккупантов. В России она без труда нашла себе работу: устроилась в центр, который помогает иностранцам собирать документы для ФМС. Ее задача – принимать экзамены и выдавать сертификаты на знание русского языка, истории России и законодательства РФ. Вот её рассказ:

«Сегодня впервые проводила тестирование. Волею судеб мне досталась группа из Украины. Захожу в аудиторию, слышу знакомый говор. Cпрашиваю их на мове:
– Хлопцi, звiдкiлля ви приiхали?
– З Тернополю! – радостно отвечают они и хихикают. – Мы бандеровцы!
– Зараз буду приймати у Вас icпит на знання росiйськоi мови та icторii Росii.
Улыбки и радость в глазах притухают и сменяются настороженностью. Миролюбиво спрашиваю:
– Ну шо , хлопцi, будемо розмовляти росiйською?
– Неее – машет головой самый наглый из стаи. – Не буду! Не розумiю!
– А придется, – мило улыбаюсь ему я и перехожу на русский. – Беседа проводится индивидуально с каждым и записывается на видео, которое после пересылается в институт лингвистики на обработку. Там будет оцениваться правильность построения предложений, грамотность речи, речевой этикет. А тот, кто не может говорить – сертификат не получит. Все ясно?!»
В ответ вижу шесть пар перепуганных глаз.
– Но вы не волнуйтесь, для таких, как вы – обращаюсь к притихшему небрату, – у нас предусмотрено бесплатное обучение. Мы будем вместе с вами учиться говорить по-русски, заучим с вами несколько фраз и после повторим на камеру: "Путин наш президент! " и "Слава России!"
Никогда в жизни я не улыбалась так доброжелательно и нежно, как в этот в момент. Хлопцы, преданно смотрели на меня. Мои боссы - россияне тихо смеются в углу комнаты...
Индивидуальное обучение не понадобилось. Самый наглый «бандеровец» сдался первым. Дрожал как осиновый лист, щебетал в камеру по-русски, осторожно подбирая и проговаривая слова.
Вот чувствую, моя это работа! Нести светлое и чистое в свидомые массы!"
Фразу «Путин – наш президент!» галичане на экзамене скандировали хором и без малейшего акцента.
© Ольга Талова

Але ж українці перекреслили етноніміку самого Шевченка, щоб не ображати, і справедливо, сусідні народи. Чомусь ніхто з “ревнителів” чистоти української мови не виступає за відновлення в ужитковому обігу етноніму “москаль”. Лише декотрі чогось затято тримаються терміну “жид”.

Справді, в Україні ще не перевівся тип мудрагелика, якого “так кортить за всяку ціну допекти євреям, що він ладен, скажемо, навіть Європу перевернути в “Жидопу”. [25]

Відомий письменник Яр Славутич запитує: “Чи варто нам оте слово “жид” так завзято боронити, як це роблять деякі гарячі голови з піною на устах? Адже не становить воно для нас ніякої святости. Наприклад, мені однаково, як євреї хочуть себе називати”. [26]

Органи державної адміністрації України вживають термін “єврей”. У всіх офіційних документах фігурує лише “єврей”. Не треба мати ілюзій — так залишиться далі. Навіщо ялозити питання, яке вже вирішене. Потрібно це хіба нашим недоброзичливцям, які завжди прагнули пересварити українців з цілим світом.

Ми часто хвалимося: “Антисемітизм ніколи не був на Україні офіційною ідеологією — його не сповідувала ані українська держава (чи автономія) в короткотривалі періоди свого існування, ані жоден більш-менш впливовий політичний, національно-визвольний рух”. [27]

Якщо це так, а це так, то чи не пора нарешті перестати ображати народ Старого Заповіту, “во ім’я благоденства України”.

Чей же “головне подолати негативний емоційний бар’єр, пересилити негативний напрямок інформаційного потоку, і далі піде здорова течія життя”. [28] Між народами діє те саме правило, що і між людьми: “відзначиш добре в людині, то вона стає ще кращою”. І відповідно — навпаки.

То невже ми не хочемо стати кращими? Невже, навішуючи одне на одного образливі ярлики, ми віримо в їх очищувальну силу?

І якщо сьогодні вже забулася формула Гіллея: “Не чини ближньому того, чого не бажаєш самому собі”, то хай хоч закарбується в нашій пам’яті дещо змінена формула Карнегі: “Створіть народові добре ім’я, щоби він міг жити відповідно до нього”.

А Тягнибок каким боком к евреям относится?